Усна характеристика образу Григорія Многогрішного
Образ Григорія Многогрішного із роману Івана Багряного "Тигролови" — один із найяскравіших образів у всій сучасній українській літературі.
На початку роману Григорій Многогрішний — один із тисяч в'язнів, пригноблених, безправних, приречених, яких мчав до Колими поїзд-дракон — ешелон смерті. Він — каторжанин, нащадок першого каторжанина Сибіру, правнук гетьмана Дем'яна Многогрішного. Його мучили, а потім присудили до 25 років каторги. І все тільки за те, що він любив свій нещасливий край і свій народ.
Для тоталітарної системи Григорій Многогрішний був, мабуть, дуже небезпечним, бо наглядали за ним особливо пильно. Сам начальник етапу на кожній зупинці перевіряв його присутність у вагоні. Але на кінцевій зупинці виявилося, що небезпечний арештант утік, на ходу стрибнув з поїзда, з надлюдським терпінням і надзвичайною волею приготувавшись до втечі.
"Стрибнув у саму смерть, але не здався. 99 шансів проти одного за те, що від нього залишаться самі шматки, але стрибнув".
Своїм стрибком майже у смерть із черева скаженого дракона, цим відчайдушним протестом він відживлює у в'язнів почуття людської гідності, надії і переконання — "ліпше вмирати біжучи, ніж жити гниючи". Став для них символом "непокірної і гордої молодості", символом "волелюбної і сплюндрованої за те Вітчизни".
Тяжким і небезпечним був шлях Григорія після втечі з ешелону смерті. Довгим, сповненим смертельних небезпек було блукання тайгою. Неймовірним зусиллям волі він долає відчай, зневіру, смертельну втому. І знаходить у собі сили кинутися на допомогу людині, яка кликала на Порятунок. Так Григорій познайомився з Наталкою та її родиною.
У тайзі Многогрішний зустрів свого колишнього мучителя — співробітника НКВС Медвина. Григорій убиває його — і це була справедлива помста. Григорій мстив не тільки за себе, за свою покалічену молодість, а й за скривджену Батьківщину.
Потрапивши в Зелений Клин, Григорій відтанув душею, видужав фізично. Знайшов тут земляків, друзів, кохання. Міг би створити своє сімейне гніздечко і жити щасливо з дорогими і люблячими його людьми. Але не знаходить спокою, бо багато що і тут, на Далекому Сході, нагадує йому про знедолену Україну, синів і дочок якої розкидали по світах прислужники тоталітарної системи. Особливо сильно вразило його побачене і почуте в експресі "Владивосток—Москва". "Те, що він почав був забувати, — ціла ота трагедія його народу, — навалилось на нього всім тягарем... Уся його Вітчизна ось так — на колесах... розчавлена, розшматована... в корості, в бруді... розпачі! Голодна!.. Безвихідна!.." І Григорій почуває нестримний потяг повернутися в Україну, щоб продовжити боротьбу.
Розуміючи, що його будуть шукати, і не бажаючи накликати біду на родину Сірків, Григорій вирішує покинути країну. До нього приєднується Наталка. Щоб потім таки повернутися... В Україну. "А чи в героїчну битву і смерть за ту далеку, за ту незнану Україну".
Григорій Многогрішний перемагає. Не тільки тому, що був фізично дужим, мужнім і наполегливим у досягненні мети, а й тому, що зберіг у собі людяність, доброту, здатність співчувати і співпереживати. І вірити у неминучість перемоги добра і правди.
ТЕМА 18
Підсумковий урок
1. Переглянути відео
26.05.2020
ТЕМА 17
Бесіда про твори, вивчені вродовж навчального року. Зосередження уваги на їхніх художніх особливостях, новаторстві
1. Переглянути відеоурок
22.05.2020
ТЕМА 16
Література рідного краю. Огляд поетичних та прозових новодруків письменників-земляків
1.Опрацювати матеріал, розміщений у блозі
2. *Поділитися власними здобутками
Письменники Сумщини
Сучасні автори Конотопа та їхні твори
19.05.2020
ТЕМА 15
Контрольна робота
Літературне "шістдесятництво". В.Стус. Сучасна українська література
ТЕМА 14
Сучасна українська література. Поезія. Проза. Есеїстика
1. Опрацювати за підручником с. 243-248.
2. *Виконати завдання 1 с.248
3. Повторити творчість письменників-шістдесятників
ТЕМА 14
Сучасна українська література
Історико-культурна ситуація наприкінці ХХ - на початку ХХІ ст. Стильове розмаїття. Постмодернізм як один із художніх напрямів мистецтва 1990-х років, його риси
1. Опрацювати за підручником с. 239-242, переглянути відеоурок.
2. Скласти міні-конспект
- «Переобтяжена цвітінням» (Юрій Андрухович у 90-х роках висловив думку, що сучасна українська поезія стає дедалі кращою, «незабаром її читатимуть виключно поети»).
- Багатство тематики, стильових і жанрових знахідок.
- Поступається прозі за динамізмом саморозгортання інтелектуального сюжету, але виграє в інтенсивності метафоричного орнаменталізму.
- Представлена кількома поколіннями поетів:
*«шістдесятники» (Ліна Костенко, Іван Драч, Ірина Жиленко, Борис Олійник та ін.);
*«київська школа» поетів (Віктор Кордун, Василь Голобородько, Микола Воробйов, Василь Рубан та ін.),
* поети-дисиденти (Ігор Калинець, Тарас Мельничук, Степан Сапеляк та ін.);
* «вісімдесятники» (Ігор Римарук, Василь Герасим’юк, Іван Малкович, Забужко, Оксана Пахльовська, Іван Козаченко та ін.);
*«дев’яностники» (Кость Москалець, Роман Скиба, Павло Вольвач, Сергій Жадан, Іван Андрусяк, Віктор Неборак, Василь Махно та ін.).
- Жанрове розмаїття, пошуки нових мотивів, мистецьких ідей.
- Відхід від лірико-романтики, патетики, трансформація химерної стильової течії (Олександр Ільченко, Віктор Міняйло, Володимир Яворівський, Євген Гуцало) у прозу постмодерністів.
- Активна творча діяльність прозаїків старшого покоління: звернення до історичної тематики (історичний роман Ю. Мушкетика «На брата брат» (1996), М. Вінграновського «Северин Наливайко», Р. Іваничука «Орда» (1992), «Рев оленів нарозвидні» (2000), роман у віршах Ліни Костенко «Берестечко» (1999); дослідження екзистенціальних проблем буття людини (роман-епопея Валерія Шевчука «Стежка в траві. Сага про Житомир» (1994).
- Постмодерне світобачення, у центрі творів – «маска «автора.
29 .04.2021
ТЕМА 13
Поезія В.Стуса - зразок "стоїчної" поезії у світовій ліриці. "Господи, гніву пречистого...", "Крізь сотні сумнівів я йду до тебе..."
1. Опрацювати за підручником с. 237-238 (аналіз поезій), Переглянути відеоурок.
2. Читати поезії В.Стуса
!!!3. Вивчити напам'ять один вірш В.Стуса (на вибір)
26.04.2021
ТЕМА 11
Василь Стус. Поет як символ незламного духу. Загальний огляд життя й творчості
Екзистенціалі́зм або філософія існування (фр. existentialisme від лат. exsistentia — існування) — напрям у філософії XX століття, що позиціонує і досліджує людину як унікальну духовну істоту, що здатна до вибору власної долі. Основним проявом екзистенції є свобода, яка визначається як відповідальність за результат свого вибору.
ТЕМА 10
Ліна Костенко."Маруся Чурай". Центральні проблеми: митець і супільство, індивідуальна свобода людини. Характеристика образів
«В розмові я, сказати б, то не дуже.А в пісні можу виспівати все», –признається Маруся.
«Ця дівчина не просто так, Маруся.Це – голос наш. Це – пісня. Це – душа.Коли в похід виходила батава,Її піснями плакала Полтава.Що нам було потрібно на війні? Шаблі, знамена і її пісні» (Іван Іскра про Марусю).Гриць Бобренко – хлопець, якого покохала Маруся. Вiн був вродливим парубком i сміливим на війні, проте в особистому житті слабовольним i безхарактерним:
«Грицько ж, він міряв не тією міркою,В житті шукав дорогу не пряму.Він народився під такою зіркою,Що щось в душі двоїлося йому.Від того кидавсь берега до того.Любив достаток і любив пісні…» (характеристика Гриця Бобренка).Гриць перебував пiд впливом своєï матерi Бобренчихи, меркантильної та дрібної за духовними якостями жінки, котра не хотiла нiчого знати про одруження сина з бідною Марусею. Марусина ж любов до Гриця була безоглядною й сильною. Трагедiя дiвчини полягає в тому, що ïï велике почуття поглинули буденні проблеми: Гриць шукав заможну дівчину, а Маруся була бідною.«Моя любов чолом сягала неба,а Гриць ходив ногами по землі» (цими словами Маруся пояснює основну причину трагедії їхнього кохання).Іван ІскраІван Іскра – хлопець, що щиро кохає Марусю. Козак, полковий обозний, звиклий до випробувань і битв.«Таке нещастя хоч кого знеможе.Це ж можна тут рішитися ума.Любив же він Марусю, не дай Боже!Тепер сидить, лиця на нім нема» (Іван Іскра на суді над Марусею).Іван, щоб урятувати кохану від страти (за вироком суду), звертається за допомогою до самого гетьмана Хмельницького. Коли заграли знову труби до походу, Іван відразу відгукується на поклик гетьмана, він у перших лавах, під корогвами. Для нього обов’язок – найперше і святе. Прощаючись з Марусею, він говорить:«І знов земля кипить у боротьбі, І знову я належу не собі».
13.04.2021
ТЕМА 9
Ліна Костенко."Маруся Чурай". Духовне життя нації крізь призму нещасливого кохання. Центральні проблеми: митець і супільство, індивідуальна свобода людини
1.Опрацювати за підручником с.215-221, скласти конспект; переглянути відео
12.04.2021
ТЕМА 8
Ліна Костенко. Історико-фольклорна основа роману у віршах "Маруся Чурай"
08.04.2021
ТЕМА 7
Ліна Костенко. "Недумано, негадано.." - інтимна лірика як спонука до роздумів про суть кохання. "По сей день Посейдон посідає свій трон...": мотив єднання людини зі світом мистецтва і природою
2. Знайти приклади гіперболи у вірші "Недумано, негадано..."
!!!3. Вивчити напам'ятьодин вірш Ліни Костенко (на вибір)
07.04.2023
ТЕМА 6Ліна Костенко. Творчий шлях. Особливості індивідуального стилю. Поезії "Сташні слова, коли вони мовчать", "Хай буде легко. Дотиком пера..."- ліричні роздуми про значення слова в житті людини, суть мистецтва
1.Опрацювати за підручником с.209-212, скласти конспект або ментальну карту життя і творчості Ліни Костенко
"Хай буде легко. Дотиком пера.."
"Між іншим"
"Страшні слова, коли вони мовчать"
ЦИТАТИ
► Чужа душа — то, кажуть, темний ліс.
А я кажу: не кожна, ой не кожна!
Чужа душа — то тихе море сліз.
Плювати в неї — гріх тяжкий, не можна.
► Віддай людині крихітку себе. За це душа наповнюється світлом.
► Людям не те що позакладало вуха – людям позакладало душі.
► І що цікаво – серце у колібрі майже втричі більше, ніж шлунок. От якби так у людей.
► Люди, як правило, бачать світ у діапазоні своїх проблем.
► Марудна справа – жити без баталій. Людина від спокійного життя жиріє серцем і втрачає талію.
► Так багато на світі горя,
люди, будьте взаємно красивими!
► Будні роблять людей буденними.
► А як пильніше глянуть навкруги — все хтось комусь на світі вороги.
► Здається ж, люди, все у них людське, але душа ще з дерева не злізла
► Єдиний, хто не втомлюється, – час. А ми – живі, нам треба поспішати.
► У кожного своя пустеля і свої міражі.
► Проблеми ж – як божевілля. Буйних ще можна вилікувати, а тихопомішані – то вже навік.
► І все на світі треба пережити, бо кожен фініш — це по суті старт. І наперед не треба ворожити, і за минулим плакати не варт…
► Єдиний, хто не втомлюється, – час. А ми – живі, нам треба поспішати.
► А секунди летять. Отак можна вмерти й нічого не встигнути. Встигаєш тільки втомитися.
► Огидна річ – наша терплячість. Наша звичка відмовляти собі у всьому. Так все може відмовитися від нас.
► Страшні слова, коли вони мовчать.
► Все наше життя, це чекання найгіршого і надія на краще.
► Біда сьогодні буть домовичками, у інтер'єрах казка не живе.
► Душа летить в дитинство, як у вирій, бо їй на світі тепло тільки там
► Епоха несприятлива — ламає іще в колисці геніям хребти.
► Єдине, що від нас іще залежить, —
Принаймні вік прожити як належить
► Життя — це оббирання з реп'яхів,
що пазурами уп'ялися в душу
► Життя як вірш без пунктуації, а смерть поставить крапку і тире.
► І все на світі треба пережити.
І кожен фініш — це, по суті, старт.
І наперед не треба ворожити,
І за минулим плакати не варт
► Не час минає, а минаєм ми.
► Що є життя? Це — проминання тіней.
► Любов – це насамперед відповідальність, а потім уже насолода, радість.
► Троянда – як кохання, може завдати болю, якщо не вмієш її узяти.
► Моя любов чолом сягала неба,
а Гриць ходив ногами по землі (з роману у віршах “Маруся Чурай”).
► Скільки років кохаю, а закохуюсь в тебе щодня.
► Несказане лишилось несказанним.
► Така любов буває раз в ніколи.
► Жінка – як музика, її можна любити навіть не дуже розуміючи.
► Важко любити розумну жінку. Завжди боїшся впасти в її очах. Жінка втрачає на інтелекті, лише коли закохана. Так що бажано стабільно підтримувати в ній цей стан.
► Любов шляхетна тільки тоді, коли вона сором'язлива
► …кажуть, кохання – хімічний коктейль у голові на пару років чи місяців. Втім, буває і хімічний коктейль. У мене в житті був. Вдаряло в голову і розламувало стегна. А кохання – це інше. Кохання вдаряє в душу.
► Держава – це я, а не те, що вони з нею зробили. І якби кожен усвідомив, що держава – це він, то досі у нас вже була б достойна держава…
► Настала якась собача старість ідей. Ніхто нічого не хоче. Ніхто ні за що не бореться. Тільки наші політики за владу над нами.
► А ви думали, що Україна так просто. Україна – це супер. Україна – це ексклюзив. По ній пройшли всі катки історії. На ній відпрацьовані всі види випробувань. Вона загартована найвищим гартом. В умовах сучасного світу їй немає ціни.
► Скільки нас, людства, вже є на планеті? Мільярдів шість? І серед них українці, дивна-предивна нація, яка живе тут з правіку, а свою незалежну державу будує оце аж тепер.
► У всіх народів мова – це засіб спілкування, у нас це – фактор відчуження.
► Ми ушкоджене покоління. Ще від предків щось узяли, а нащадкам вже не маємо що передати.
► Україна пручається, як Лаокоон, обплутаний зміями. Вона німо кричить, але світ не чує. Або не хоче почути.
► …чому канадський прем'єр-міністр може проїхати до парламенту на ковзанах по замерзлій річці через всю Оттаву, а у нас людей розкидають мало не в кювети, коли їде якесь цабе.
► Люди вимагають правди – їм сервірують брехню.
► Вічна парадигма історії: за свободу борються одні, а до влади приходять інші. І тоді настає лукава, найпідступніша форма несвободи, одягнута в національну символіку, зацитькала національним пафосом, вдекорована атрибутами демократії.
► Поки що я можу з жахом сказати: докотили Україну до прірви і поки не з'явиться ота цивільна відвага в людях, доти вона так і буде ця Україна — декоративна. Незалежність ворушить «вусами уві сні».
► Сиділи колись за залізною завісою, ловили кожну вісточку зі світу, – інформація була нашою здобиччю. Тепер ми – здобич інформації.
► Глобалізація глобалізує всі проблеми, і ні одної не зменшить. Зменшиться тільки роль держав, деякі скотяться по цьому глобусу, як сльоза.
► У кожної нації свої хвороби. У Росії — невиліковна.
► Політичної біжутерії не ношу! (Цими словами поетеса відмовилася від звання Героя України)
ТЕМА 5
Розвиток мовлення. Есе "Краса людських почуттів" за новелою Г.Тютюнника "Три зозулі з поклоном"
1.Вивчити питання з теорії літератури "художня деталь" с.205
2. Написати есе на тему "Краса людських почуттів" за новелою Г.Тютюнника "Три зозулі з поклоном"
3. Виконати тести за посиланням
ТЕСТИ "Три зозулі з поклоном"
31.03.2020
ТЕМА 4
Г.Тютюнник.Життєвий і творчий шлях письменник. "Три зозулі з поклоном"
1.Опрацювати за підручником с.203-205, скласти конспект
26.03.2020
ТЕМА 3
М.Вінграновський. Коротко про поета, прозаїка, митця. "У синьому небі я висіяв ліс"
2.Скласти паспорт до вірша М.Вінграновського
"У синьому небі я висіяв ліс"
24.03.2020ТЕМА 2Іван Драч. "Балада про соняшник"
Невтомний шукач нового змісту і нової форми в поезії. Переосмислення жанру балади. «Балада про соняшник» – поетичний роздум про суть мистецтва, процес творчості.
І.Драч."Балада про соняшник" ЗНО
Поети-шістдесятники. ЗНО
20.03.2020
ТЕМА 1Дмитро Павличко.Основні відомості про поета, перекладача. "Два кольори"
Основні відомості про поета, перекладача. Основні мотиви його творів. Пісенна лірика, її популярність. Вірш «Два кольори», який став народною піснею.
"Два кольори"
Немає коментарів:
Дописати коментар