9 клас Українська література
27.11.2023
І.П.Котляревський "Енеїда"
https://learningapps.org/view6930476
08.06.2022
Список української літератури на літо
10 клас нова програма
І. Нечуй-Левицький «Кайдашева сім’я»
Панас Мирний «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»
І. Карпенко-Карий «Мартин Боруля»
І. Франко «Мойсей», «Сойчине крило»
М. Коцюбинський «Intermezzo, «Тіні забутих предків»
О. Кобилянська «Impromptu phantasie», «Valse melancolique»
В. Стефаник «Камінний хрест»
Леся Українка «Лісова пісня»
О. Олесь «По дорозі в Казку»
В. Винниченко «Момент»
02.02.2024
Тарас Шевченко
Сучасна презентація життя і творчості Т.Шевченка
ТЕСТ: ВИЗНАЧТЕ 3 НЕПРАВДИВІ ФАКТИ З БІОГРАФІЇ Т.ШЕВЧЕНКА
Сучасний Тарас: яке майбутнє України бачить ШІ-Шевченко?
Цікаві факти про Тараса Шевченка. Відеопрезентація
19.01.2022 М.Гоголь. "Тарас Бульба"
10.01.2022 Література українського романтизму
27.12.2023 Література рідного краю. Патріотична лірика Павла Грабовського
11 вересня 1864 у селі Пушкарне (нині Грабовське) на Сумщині народився Павло Арсенович Грабовський, поет, лірик, публіцист.
Навчався в Харківській духовній семінарії. У 3-му класі виключений за належність до харківської групи революційної народницької організації «Чорний переділ», заарештований і висланий у рідне село під нагляд поліції.
У 1885-му мобілізований на військову службу в Туркестанський військовий округ. Незабаром жандармерія розкрила його участь у складанні й поширенні відозв народників та прокламацій проти самодержавства. У 1886-му Павла Грабовського ув’язнили і засудили до п’ятирічного заслання до Сибіру. За участь у складанні і поширенні відомого протесту-відозви політв’язнів «Заява російському уряду» (1889) знову заарештований, провів 3 роки в Іркутській губернській в’язниці.
Там розпочинає активну літературну діяльність. Надсилає вірші у галицькі часописи, де друкуються його статті, нариси. Займається перекладами. Перебував у засланні у Вілюйську (з 1893-го), Якутську (з 1896-го), Тобольську (з 1899-го). Повернутися до рідної України йому не судилося. На чужині провів 20 років із 38-и.
Незадовго до смерті, в автобіографії писав: «Горем та злиднями почалося моє життя, горем та злиднями закінчиться. Але не треба мені ніяких задоволень і ласощів дали б тільки можливість працювати на користь рідного краю, присвятити йому ті слабкі сили, які ще залишилися в моєму пораненому і понівеченому тілі. Не дають і не дадуть…».
В умовах заборони української мови дбав про її існування, зміцнення й розповсюдження. Постійно підтримував зв’язок з Україною, листувався з Іваном Франком, Борисом Грінченком.
У Галичині вийшли окремими виданнями його ліричні збірки «Пролісок» (1894), «З півночі» (1896), «Кобза» (1898) та збірки перекладів «Твори Івана Сурика» (1894), «З чужого поля» (1895), «Доля» (1897).
У статті «Дещо про творчість поетичну» доводив, що поезія повинна бути засобом «боротьби з світовою неправдою, сміливим голосом за всіх пригноблених і скривджених».
Помер 12 грудня (29 листопада) 1902-го у Тобольську (Росія) від туберкульозу. Похований на Завальному кладовищі поруч із декабристами.
"Не раз ми ходили в дорогу..."
Не раз ми ходили в дорогу,Не раз ми вертались до хати
І знову брели від порогу —
Правдивої цілі шукати.
З борців насміхалася доля,
Зростала, проте, їх громада.
Добробут народний та воля —
То наша найперша засада.
Борців не лякають пригоди:
Шлях, мочений кров'ю та потом,
Нас виведе в панство свободи
Не нині, не завтра, так потім!
Аби не тікали ми труду,
Не падали легко з ударів,
Пригляньмось до нашого люду,
Як сум йому очі охмарив!
Знедолений ладом ворожим,
Він працею держить всі стани...
Ходім же, брати, та поможем
Порвати якшвидше кайдани!
ДО УКРАЇНЦІВ
Українці, браття милі,
Відгукніться, де ви є;
Чи живі ще, чи в могилі
Давня слава зогниє?
Чи покраща доля наша,
Мине сором, що вкрива;
Чи до краю спита чаша,—
Рабства чаша вікова?
Гей, докупи, певні діти!
Всіх веде мета одна:
Шлях любові та освіти
Нас навіки поєдна!
"Я не співець чудовної природи..."
Я не співець чудовної природи
З холодною байдужістю її;
З ума не йдуть знедолені народи,—
Їм я віддав усі чуття мої.
Серед ясних, золочених просторів
Я бачу люд без житнього шматка...
Блакить... пташки... з-під соловйових хорів,
Мов ніж, вража скрізь стогін мужика.
Нехай кругом розумний лад та втіха,—
Не здужа їх мій мозок осягти,
Бо скільки кривд, бо скільки всюди лиха,
Як хижий звір, братів гризуть брати.
Нехай людці, що до вітхнення вдатні,
Співають нам на всякі голоси
Про райські сни й куточки благодатні,—
Де плачуть, там немає вже краси!
Нехай вони, кохаючись «на лоні»,
Мук забуття вишукують дарма,
Їх не заспать: у серця відгомоні
Озветься світ з турботами всіма!
15.11.2021
Позакласне читання. Поезії Артема Полежаки, Олександра Ірванця, Сергія Жадана
Артем Полежака
народився 24 вересня 1975 року в Харкові, де провів своє дитинство. 2000 року закінчив Харківський інститут інженерів комунального будівництва за спеціальністю «архітектор». Під час студентських років активно виступав у «КВН».
Наприкінці 2000-х років Артем починає часто виступати з особистими віршами і стає відомим, як переможець численних поетичних слемів (в Києві, Хмельницькому, Миколаєві, Харкові й інших містах). Є активним учасником різноманітних акцій громадянської непокори, зокрема проти законопроекту «Про мови в Україні» 2010 року.
Полежака мешкає в Києві. Багато виступав перед різноманітною аудиторією: від школярів до мешканців геріатричного пансіонату та ув'язнених. З початком російської агресії на сході України регулярно брав участь в різноманітних арт-десантах, виступаючи перед військовими.
2011 року з гуртом «Барабас» записав та випустилв диск «Весна, Любов, Полежака». Полежака і гурт «Барабас» здійснили всеукраїнський тур (Київ, Житомир, Львів, Донецьк, Дніпро, Харків), після чого проект «Полежака+Барабас» успішно саморозпустився.
З 2014 року Артем регулярно їдить у зону АТО виступати перед українськими воїнами.
2016 року нарешті побачила світ його перша повноцінна поетична збірка «Стіхи о жизні» видавництва «Люта справа».
Автор текстів пісень таких виконавців, як «Kozak System», Орест Лютий, «Телері», «Бумбокс».
ВІРШ ДО РІДНОЇ МОВИ
Як ти звучиш калиново-дубово,Рідна моя, моя матірна мово!
Слово м`яке, оксамитове, байкове.
Слово є дідове. Слово є батькове.
І Білодідове. І Сивоконеве.
І Чорноволове вже узаконене.
В соннім спокої вогонь твій ледь бився.
Але страху я тоді натерпівся!
З тої халепи не вийшли б ми зроду,
Кляпи, здавалось, в ротах у народу.
Та щоб підняти тебе із гробовищ,
Встали до герцю Жулинський, Грабович!
Щоб воскресити тебе з домовини,
В діло пішли каменюки й дубини.
Вороне чорний! Даремно ти крячеш!
Ріднеє слово жиє і є – бачиш?
Рідна моя, українськая мова
Житиме вічно – кльова, фірмова!
1992 р.
Олександр Ірванець народився 24 січня 1961 року у Львові. Виростав у Рівному. Закінчив 8 класів Рівненської СШ № 18 (1976), Дубенське педагогічне училище (1980) та Літературний інститут імені Горького (Москва, 1989). Після випуску із педагогічного училища кілька років вчителював (1980-ті роки)
Твори перекладалися англійською, німецькою, французькою, шведською, польською, чеською, білоруською, російською, італійською, хорватською мовами. Наприклад, роман «Рівне/Ровно» у 2006 році було перекладено польською мовою і на сьогоднішній день вже двічі видано в Польщі видавництвом «Prószyński i S-ka».
17 квітня 1985 разом із Юрієм Андруховичем та Віктором Небораком заснував літературне угруповання Бу-Ба-Бу. Підскарбій Бу-Ба-Бу.
З 1993 року постійно мешкає в Ірпені під Києвом.
З початку 2000-х працює в драматургії та прозі. Автор понад двох десятків книг та численних публікацій у часописах і альманахах Європи й Америки. П’єси Олександра Ірванця були поставлені у різних країнах, зокрема у Німеччині, Україні та Польщі.
Відомий Facebook-блоґер
Сергій Жадан народився 23 серпня 1974, м. Старобільськ,в україномовній родині. Дитинство минало в Старобільську. У часи Перебудови 1990—1991 років поширював у містечку рухівські газети та національну символіку.
Згодом, задля навчання в університеті, переїхав до Харкова. 1996 року закінчив Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, факультет українсько-німецької філології.
1996—1999 років навчався в аспірантурі цього ж університету. Захистив дисертацію, присвячену українському футуризму: «Філософсько-естетичні погляди Михайля Семенка» (2000 рік).
Із 2000 року — викладач кафедри української та світової літератури університету.
Із 2004 року — письменник.
2016—2019 роки — член Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка.
11 лютого 2017 року Сергій Жадан був затриманий у Мінську та отримав заборону на в'їзд, проте наступного дня заборону на в'їзд скасували.
Живе і працює в Харкові.
Я знав священика, який був у полоні.
Шрам на скроні. Збиті чорні долоні.
Телефонні розмови з донецькими операми.
Трофейний опель із польськими номерами.
І ось він мені говорив: інститут церкви
поєднує нас усіх подібно до цегли,
випалює нас у вогні, скріплює нас для грунтовки,
хоча все це втрачає сенс уже під час артпідготовки.
Ще він говорив: спитай мене про воскресіння,
я відповім – щоби воскреснути, потрібне везіння.
Праведникам якраз не щастить в основній їхній масі.
Я люблю говорити про ворогів у минулому часі.
Спитай мене про прощення, я маю що відповісти:
прощення передбачає, що частина мирян – атеїсти.
Я принесу своїм ворогам на могили квіти.
Кара господня настигне всіх.
Вам, атеїстам, не зрозуміти.
Війна мене навчила не говорити про втрати.
З живими краще. Живих, принаймні, можна порятувати.
В живих є те, що не дає їм лягти в траншею.
Здається ви, атеїсти, називаєте це душею.
Я думаю іноді, чи зрозуміють нас наші діти.
Серце моє легке і обійми мої розпростерті.
Моєї любові стане на всіх,
навіть на тих, хто хотів мене вбити.
Піду, до речі, нагадаю їм, що їх чекає по смерті.
03.11.2021
13.10.2021.
ТЕМА. «Слово о полку Ігоревім».
Наскрізна ідея патріотизму. Символічно-міфологічні
образи та їхнє значення. Фольклорні мотиви. Роль пейзажу в розгортанні сюжету.
Поетичність образу Ярославни.
“Слово про похід Ігорів” – героїчна поема кінця XII ст, одна з найвідоміших пам’яток давньоруської літератури. Головні персонажі “Слово про похід Ігорів” не вигадані образи, а реальні історичні постаті.
Головні герої: князі Ігор, Святослав і Всеволод; Ярославна (дружина Ігоря); половці Овлур, Гзак і Кончак.
Князь Ігор Святославич. Новгород-сіверський князь Ігор із перших рядків поеми постає перед нами як патріот: він мужньо боронить рідну землю від найзапеклішого ворога — половців. Своїм найсвятішим обов’язком Ігор вважає захист батьківщини.
Ігор — безстрашний і рішучий воїн. Благородство штовхає Ігоря на допомогу Всеволоду, адже князь розуміє, як потрібні в бою взаємодопомога і взаємовиручка. Потрапивши у полон, він не втрачає надії повернутись на батьківщину, навіть подумки долає перешкоди:
Але поряд із позитивними рисами Ігор має і вади. Честолюбство і нерозсудливість стали причиною поразки. Адже він виступив у похід сам, не порадившись ні з ким, навіть із київським князем. Самовпевненість і нехтування попередженням природи дорого обійшлися руському війську, про що у творі говориться так: «Ігоря хороброго полку — не воскресити!» Отже, прославляючи мужність і патріотизм князя Ігоря, автор засуджує його легковажність, честолюбство, підкреслюючи, що тільки спільними зусиллями русичів можна подолати ворога.
Князь Всеволод Святославич (брат Ігоря). Всеволод основними рисами характеру нагадує свого брата князя Ігоря. Він є хоробрим, відважним воїном. У битві з половцями зображений як билинний богатир – “буй-тур”. У вирі бою князь забуває про почесті, багатство, золотий батьківський престол у Чернігові, про ласку та пестощі своєї дружини, прекрасної красуні Глібівни. Отже, Всеволод є уособленням бойової відваги й сили.
Князь Святослав (батько Ігоря та Всеволода) Він замальовується як глава всієї Руської держави, який турбується про загальноруські інтереси. Це не тільки мудрий державний діяч і організатор ефективного захисту Вітчизни, й талановитий воєначальник, який в 1184 році зумів об’єднати руські сили і розгромити половецьке військо. Слава про цю перемогу вийшла далеко за межі Русі
Ярославна – юна дружина Ігоря, яка, вирядивши в небезпечний похід чоловіка, з тривогою чекає звістки від нього. Дізнавшись про поразку Ігорового війська, Ярославна тужить за полеглими, оплакуючи не тільки полонення Ігоря, а й загибель його воїнів. Поразка і полон Ігоря, криваві рани на його тілі — це не лише її особисте горе, це горе всього руського народу, яке пекучим болем відгукується в її душі. Тоді б вона, омочивши рукав у Каялі, витерла б «кривавії рани на дужому тілі князя». У відчаї княгиня звертається до сил природи: вітру, Дніпра-Славутича і світлого сонця.
Поетичний образ Ігорової дружини Ярославни є одним з найпривабливіших жіночих образів світової літератури, а в східнослов’янській є першим за часом створення досконалим художнім образом жінки. Образ Ярославни приваблює людяністю, задушевністю і разом з тим патріотизмом, вражає внутрішньою красою, красою
Пам’ятки оригінальної
літератури княжої Русі-України.
Літописи
як історико-художні твори. «Повість минулих літ».
Нестор Літописець
Нестор Літописець. Відеоматеріал
ДАВНЯ ЛІТЕРАТУРА.
Українська середньовічна література ХІ–ХV ст.
Розвиток писемності після хрещення Русі-України (988 р.). Найдавніші рукописні книги Київської Русі (Остромирове Євангеліє, Ізборник Святослава) (оглядово).
Українська середньовічна література ХІ – ХVІ с.
Слайдшоу "Остромирове Євангеліє"
Українські народні балади
Балада "Ой летіла стріла" аналіз
Родинно-побутові
пісні.
«Місяць на небі, зiроньки сяють…», «Цвіте терен, цвіте терен…», «Сонце низенько…»
місяць на небі зіроньки сяють, тихо по морю човен пливе
Немає коментарів:
Дописати коментар