Запитання на відповідність. Види складних речень
|
А Дивиться Миколка, і йому приємно, коли чує прохолоду в тілі
(І.Чендей) |
|
Б Тільки ті, що стояли ближче, могли побачити дивний блиск в його очах
(Я.Стецюк) |
|
В Купаючись у ласкавому
промінні ранкового сонця, підіймається у блакитну височінь сіренький лісовий
жайворонок (В.Пархоменко) |
|
Г То крякне крук, то коник заірже (Л.Костенко) |
|
Д Якось уночі вдарив мороз,
цвіт зморщився (Є.Гуцало) |
2
|
А Спалахнув вибух, але скеля стояла (Яків Баш) |
|
Б Туман у лісі – мовби дим завойовницьких багать, він снується і
снується, затягнув діл, заснував небо (Є.Гуцало) |
|
В Хто щастя взяв у лютій боротьбі, той зможе захистить його в бою
(А.Малишко) |
|
Г Ви сидите собі, спустивши
руки, та й граєте в ідилію з селянами (І.Франко) |
|
Д Об тій годині знайшли їх трьох в
оцій долині: один юнак, а два – в літах (А.Малишко) |
3
|
А Минають дні, минає літо… (Т.Шевченко) |
|
Б Дунай розгорівся – світання пора, гуляють багряні вітрила, і чайка
на бронзі ясній завмира, як в леті, розкинувши крила (М.Нагнибіда) |
|
В Їхали глухою дорогою, але і тут був великий рух (Григорій Тютюнник) |
|
Г Я хочу жити просто, без прикрас, без тих гучних банкетів і лахміття,
яке мені здається просто сміттям, що полонило нерозумних нас (Любов Забашта) |
|
Д Тихим гомоном срібних струмочків, що звідусіль дзюркотіли до річки,
прощалася зима (М.Олійник) |
4
|
А І диво дивне сталося з ним:
совість заговорила! (А.Іщук) |
|
Б Кожен поспішав стати на своє місце: хто біля якорів, хто біля довгих
ба байок, що правили їм за весла (Яків Баш) |
|
В І ми не гаючись (тобто
негайно) взялися до діла (Ю.Збанацький) |
|
Г Я єсть народ, якого Правди сила ніким звойована ще не була
(П.Тичина) |
|
Д І люди йшли під гору ту стрімку, і знову всім незміряні красоти
відкрилися в маленькому струмку (Л.Забашта) |
5
1.
Складносурядне |
А Струмками, що рвалися з-під снігових підошов, бринів березень
(П.Інгульський) |
2.
Складнопідрядне |
Б Як кажуть, двічі життя не прожити (нар. тв.) |
3.
Безсполучникове |
В Сивина століть, оберігаючи майбутнє поколінь, турбувалася про
найкращі й найтрудніші дівочі літа, і це була турбота про красу людини,
турбота про матір (М.Стельмах) |
4.
Складне речення з різними видами зв’язку |
Г Друзі розповіли подробиці: втеча готувалася давно (М.Олійник) |
|
Д Старшина лічила ранком
військо, і багато найкращих вояків у ньому бракувало: ніхто не знав, де й як
вони лягли (Леся Українка) |
6
|
А Говорить – шовком вишиває (Нар. тв.) |
|
Б Ні спека дня, ні бурі, ні морози – Ніщо не вб᾿є любов мою живу!
(В.Сосюра) |
|
В Буря розчахнула стару, напівзасохлу акацію, що росла біля сіней
(В.Канівець) |
|
Г Сивина віків створювала найкращі пісні про кохання, і навіть у
суворих селянських звичаях дівоча вірність стояла врівень із вояцькою честю
(М. Стельмах) |
|
Д Сказати, що в цей момент було
вже зовсім темно, я не можу, але й сподіватися побачити дичину я теж не міг
(Григір Тютюнник) |
7
|
А На їхніх очах маленький струмок, який вже біг по дну рівчака,
безупинно збільшувався (М.Трублаїні) |
|
Б Талант Шевченка служив
великій меті – оспівувати народ, піднімати його з віковічної темряви |
|
В Під копитами гуділа весняна земля, а по всіх шлях поспішала слава до
тих, хто все віддав для неї, найменше думаючи про себе (М.Стельмах) |
|
Г Криниця вважалася здавна чимось святим, споконвіку вона символізує
достаток, невичерпну людську доброту, щирість, привітність (І. Чендей) |
|
Д Понад обрієм небо блідо-синє,
а трохи вище застигла обважніла карта хмар, перемежована потрісканими
стежками просвітків (М.Стельмах) |
8
|
А Жайворонки першими привітали сонце й почали натягувати між небом і
землею свою срібну основу, і під їхній спів кульбаба розкривала свої вологі
золотисті повіки (М.Стельмах) |
|
Б Сонце пекло так, що й уночі
степ пашів (Ю.Яновський) |
|
В Дощ лив як із відра, небо закаламутилося і зробилося глиняного
кольору… (Григорій Тютюнник) |
|
Г Щось затемніло на дальній дорозі, і незабаром Марко побачив, що між
полями від самого сонця, переганяючи тіні, мчав вершник (М.Стельмах) |
|
Д Дюймовочка в листочку
капустяному, Я у життя із вічності пливу… (Ліна Костенко) |
9
|
А Знай: по бурі тяжкій перемога засяє дзвінка і погідна (М.Рильський) |
|
Б Луги, струшуючи срібну росу, розляглися співами своїх соловейків
(Панас Мирний) |
|
В То Кармелюк тихенько співав про себе, то знов голосно, на усе поле розносилась
його пісня (М.Вовчок) |
|
Г Думкою за любими синами вона ішла, куди ішли вони (М.Бажан) |
|
Д Народна маса завжди як
чародійний музичний інструмент, на якому великий митець дасть прекрасний величний
концерт, а в руках у іншого цей інструмент буде або мовчати, або безжалісно
фальшивити (О.Теліга) |
10
|
А Погода стояла тепла і
сонячна, так що шибки на вікнах аж миготіли (Григорій Тютюнник) |
|
Б Погулявши коло бджіл і наївшись огіркових пуп᾿янків, натрапив я на моркву (О.Довженко) |
|
В Та час минав, а човен не повертався: зіпсувався мотор (Яків Баш) |
|
Г Защебетав соловейко – пішла луна гаєм (Т.Шевченко) |
|
Д По вулицях стікали каламутні
струмки, а вузькі і горбаті тротуари блищали від болота (Петро Панч) |
11
|
А Човни розпікалися на сонці, і пахло смолою, водоростями (Ю.Логвин) |
|
Б Там, за дорогами сизого бору, спалахують блискавиці… (М.Хвильовий) |
|
В Хоч тепло ще, та осінь вже підходить жартома (Н.Забіла) |
|
Г Хочеш їсти калачі – не сиди на печі (Нар. тв.) |
|
Д Минула ніч, настав уже й
день, а ніякого розпорядження ні від кого не поступало (П.Панч) |
12
|
А Чи, може, щастя хочеш ти?
(О.Олесь) |
|
Б Край неба на заході почорнів, і незабаром, швидко наближаючись,
звідти посунули важкі громаддя хмар (М.Олійник) |
|
В Поглянув на ягнята – не мої ягнята (Т.Шевченко) |
|
Г Хоч у житті стрічав тебе я рідко, та все ж мені той спогад серце
гріє (І.Франко) |
|
Д Вогонь у печі палає і
гуготить, а Маланка заплющує очі, хитається, їй здається, що то шумить
колосом нива і серп черкає по стеблу (М.Коцюбинський) |
13
|
А Я чув крізь сон, як тихо плаче твоя зоря в моїх очах (І.Драч) |
|
Б До тих, хто забував, чиїм він хлібом вигодуваний, Франко не знав
пощади (О.Гончар) |
|
В Франко вмів широко мислити, з душі його не вигасала потреба
братерства й солідарності між народами. Але відступництво від свого народу
було йому огидне (О.Гончар) |
|
Г Ідуть роки – виростають діти (І.Коваль) |
|
Д Проминуло кілька днів, а там і канікули скінчились (Є.Гуцало) |
14
|
А Коли вже сідаєш у човен, то весел не забувай (Т.Севернюк) |
|
Б Горобина, прикрашена цими барвистими
природними гірляндами, прибрала святкового вигляду (Є. Гуцало) |
|
В Останній міст проплив
удалині, колеса змащено росою голубою – і Київ на Богдановім коні пливе
навстріч дніпровою водою (М.Вінграновський) |
|
Г Остання хвиля накотилася на берег, але вона була вже безсилою
(Д.Ткач) |
|
Д Живуть його вірші – живе поет
(С.Тельнюк) |
15
|
А Оглянувся – в порту вже кипить бій (Олесь Гончар) |
|
Б Полохливий заєць, причаївшись під кущем, пригина вуха, витріща очі й
немов порина весь у море лісових звуків (М.Коцюбинський) |
|
В А тільки й пізніше, взимку, не могли забути, що вона цвіла
(Є.Гуцало) |
|
Г Та встала, бо вже зрозуміла: щось трапилося, треба йти додому
(В.Канівець) |
|
Д Чи ти мій сон, чи ти моя
уява, чи просто чорна магія чола (Л.Костенко) |
16
|
А Навкруги мене колоситься пшениця і мак червоніє (Марко Вовчок) |
|
Б Звали нашого діда, як я вже потім довідавсь, Семеном (О.Довженко) |
|
В А вас просив би я зразки ліпити: ви чоловік тямущий і бувалий (Леся
Українка) |
|
Г Гілля ясенів і берестів майже сходилося над ним, попідтинню росла
кропива, а на дорозі – спориш (Петро Панч) |
|
Д Уже не було отих недавніх
розкішних грон, що горіли рясними червоними гірляндами посеред осіннього дня
(Є.Гуцало) |
17
|
А Я син землі, що родить хліб і мрію (Д.Павличко) |
|
Б Замовкли струни, замовк голос мельника (М.Стельмах) |
|
В Здається, часу і не гаю, А не встигаю, а не встигаю… (Л.Костенко) |
|
Г Хай вітер знамена колише Й співають в садах солов’ї! (В.Сосюра) |
|
Д Небо було сіре, під ногами
чавкало болото, а з мокрих стріх нудно спадали краплі, стрибали на тріски й
розбивались на маленькі дроби (Петро Панч) |
18
|
А За вікном бринів оркестр незримих комах, десь у кущах настирливо
пискала пташина, на новій будівлі клапали залізо, але він уже нічого не чув
(Петро Панч) |
|
Б Нарешті запалили свічку, та
вітер одразу її погасив (В.Канівець) |
|
В Буває, часом сліпну від краси (Л.Костенко) |
|
Г Те, що ніколи не народжувалось, померти не може (П.Загребельний) |
|
Д Біля мосту тінився невеликий
млин, до його боку притулилось велетенське колесо (М.Стельмах) |
19
|
А Море в той день було неспокійне і брудне: кілька діб підряд штормило
(Ю.Логвин) |
|
Б В кімнаті було душно, бо
цього літа стояла суша (В.Канівець) |
|
В І все-таки до тебе думка
лине, Мій занапащений, нещасний краю (Леся Українка) |
|
Г Навіть землю, чорну подільську землю, й ту почали красти й вивозити
в рейх, і тоді деякі свідоміші попи заговорили по церквах, що настає кінець
світу (М.Стельмах) |
|
Д І дощ, і сніг, і віхола, і
вітер (Л.Костенко) |
20
|
А Травень, а спека (Є.Гуцало) |
|
Б Та пісня, як море, і стогне,
й рида, І барвами грає, І скелі зриває, Як чиста прозора вода (Леся Українка) |
|
В Він чаклун, бо бачить крізь землю усі підземні ріки, озера й ставки
(О.Гончар) |
|
Г Над болотами та озерами, в долинах рік стоять тумани, важкі хмари
пливуть над селами і хуторами(М.Олійник) |
|
Д Немає в Марка ні дружини, ні
доньки, але є стара мати, у якої завжди так добре пахнуть потріскані руки то
весняним зіллям, то соняшниками. То осінніми грибами…(М.Стельмах) |
Немає коментарів:
Дописати коментар